Кверцетин, аргінін і гліцин: що це за сполуки і де вони містяться

Кверцетин, аргінін і гліцин часто згадують поруч, хоча за походженням це зовсім різні сполуки: перша — рослинний пігмент, дві інші — амінокислоти. Нижче — довідка про те, що вони собою являють, коли їх описали і в яких продуктах трапляються.

Кверцетин

Кверцетин — представник флавонолів, підкласу рослинних флавоноїдів. Це жовтий пігмент, який рослини синтезують у листі, шкірці плодів і квітках. Назва походить від латинського quercetum — «дубовий ліс»: уперше речовину виділили з кори дуба.

У рослинній сировині кверцетин майже завжди присутній не у вільній формі, а у вигляді глікозидів — сполук із цукром. Найвідоміші з них рутин (кверцетин-3-рутинозид) і кверцитрин. Це важливо при читанні етикеток: 100 мг рутину і 100 мг кверцетину — не одне й те саме за вмістом власне флавонолу.

Харчові джерела за спаданням вмісту: каперси, любисток, гречана крупа й гречане борошно, цибуля (особливо червона), яблука зі шкіркою, ягоди — чорниця, журавлина, брусниця, а також зелений і чорний чай.

Аргінін

L-аргінін — умовно незамінна амінокислота. Уперше її виділив Ернст Шульце у 1886 році, а структуру встановили Шульце й Вінтерштайн у 1897-му. «Умовно незамінна» означає, що дорослий організм синтезує її сам, у циклі сечовини, але за певних станів — інтенсивного росту, після травм — потреба перевищує власний синтез.

Аргінін надходить із їжею, всмоктується в тонкому кишечнику й переважно метаболізується в печінці. Харчові джерела — горіхи (передусім кедрові й волоські), гарбузове насіння, кунжут, арахіс, бобові, м’ясо, риба, яйця, желатин.

Гліцин

Гліцин — найпростіша з амінокислот: у її молекулі лише два атоми вуглецю. Виділив її французький хімік Анрі Браконно у 1820 році з желатину; назву дав за солодкий смак — від грецького glykys, «солодкий». Це замінна амінокислота: організм синтезує її з серину.

У білках тваринного походження гліцину найбільше там, де багато колагену: у желатині його близько третини всіх амінокислотних залишків. Тому харчовими джерелами вважають желатин, холодець, кістковий бульйон, шкіру й хрящову тканину, а також рибу й бобові.

Форми випуску

У складі дієтичних добавок ці сполуки трапляються і окремо, і в комбінаціях — у капсулах, таблетках для розсмоктування, порошках і саше. На етикетці варто дивитися на вміст діючої речовини в міліграмах на порцію, а для кверцетину — ще й на те, у якій саме формі він поданий: вільний кверцетин чи його глікозид.

Матеріал має довідковий характер і не є рекомендацією щодо застосування. Дієтичні добавки не слід використовувати як заміну повноцінного раціону харчування.