Риб’ячий жир: із чого його роблять і чим він відрізняється від жиру з печінки тріски

«Риб’ячий жир» — назва радше побутова, ніж технічна. Під нею на полиці можуть стояти два різні продукти: жир із м’язової тканини жирних риб і жир із печінки тріски. Склад у них відчутно різний, і плутанина між ними — найпоширеніша причина непорозумінь.

З чого його виробляють

Сировиною для тілесного риб’ячого жиру (fish body oil) слугують дрібні жирні риби короткого життєвого циклу: анчоус, сардина, скумбрія, оселедець, шпрот. Основний світовий вилов для цієї мети — біля берегів Перу та Чилі. Жир із печінки тріски (cod liver oil) виробляють окремо, з печінки тріскових.

Класичну парову технологію запропонував норвезький фармацевт Петер Мьоллер у 1854 році — до того жир витоплювали з печінки, що довго лежала, і продукт мав різкий смак. Саме норвезька технологія зробила його масовим товаром.

Що в ньому міститься

Хімічно це суміш тригліцеридів жирних кислот. Ключові компоненти:

• ейкозапентаєнова кислота (ЕПК, 20:5 n-3) і докозагексаєнова кислота (ДГК, 22:6 n-3) — довголанцюгові поліненасичені жирні кислоти родини омега-3;
• насичені та мононенасичені жирні кислоти — решта жирової частини;
• у жирі з печінки тріски додатково присутні жиророзчинні вітаміни A і D, бо саме печінка їх накопичує.

Ця остання відмінність і є головною: у тілесному риб’ячому жирі вітамінів A і D практично немає, у жирі з печінки тріски їх багато — настільки, що виробники нормують добову кількість саме за ними.

Форми випуску та як читати етикетку

• рідка форма у флаконі та желатинові капсули — різниця лише у зручності;
• натуральні тригліцериди (TG) або етилові ефіри (EE) — дві хімічні форми, у яких випускають омега-3; концентрати найчастіше роблять у формі етилових ефірів;
• сумарний вміст ЕПК і ДГК у міліграмах на порцію — головна цифра на етикетці, вона важливіша за загальну масу жиру в капсулі.

Свіжість і окиснення

Поліненасичені жири окиснюються на світлі й у теплі. Галузеві стандарти оцінюють свіжість за трьома показниками: перекисним числом (PV), анізидиновим числом (AV) і сумарним показником TOTOX. Практичні наслідки прості: зберігати в оригінальній упаковці, подалі від світла й тепла, а різкий прогірклий запах — привід не вживати продукт.

Харчові джерела

Ті самі жирні кислоти надходять із раціоном: скумбрія, оселедець, сардина, лосось, анчоуси. У рослинних джерелах — лляній олії, волоському горісі, насінні чіа — присутня інша омега-3 кислота, альфа-ліноленова (АЛК, 18:3 n-3); в організмі людини вона перетворюється на ЕПК і ДГК лише частково.

Матеріал має довідковий характер і не є рекомендацією щодо застосування. Дієтичні добавки не слід використовувати як заміну повноцінного раціону харчування.